Струнка шия
Крапка до крапки,
Лінія до лінії
Проста, немов Італія.
Як синій білосніжний зимовий вечір наших посиденьок.
Вона мовчить,
А я обіймів хочу
Простих і теплих..
Без огріхів та пафосу обіймів.
Шкіра в неї як та краплина льоду -
Майже прозора зроду
Що то за чари на шийці в неї?
Але ж приваблює та лінія струнка?
Характер весь захований десь там.
А ззовні зовсім ще дитя.
Струмок вона любити вміла зроду
Витягувала шию,
Руки догори..
І ніжка міцно виступає
Бо горя пащого не знає.
Не варто вже боятися тіні від скелястої горбатої гори.
Струнка, немов весінній той листочок
П'янка, простора німфоманка
Не хоче солоду - згорнулася в клубочок.
Всі плескали в долоні, коли приходив час вже йти на сцену
Рука в руці над головою
Нога натягнута гострою стрункою
Та шия зовсім стала непохитна
Така ж п'янка, струнка та зовсім непривітна
Розтанути їй допоможе
м'який ставок.
Вона відчує радість і "О Боже"
Так закричить її пряма чистюсінька душа.
******************
Вечірні посиденькі з шавлією та м'ятою навіюють подекуди цікаві та декому незрозумілі речі.
Дякую вам, читачі, за вашу увагу.
