Когда все песни вдруг замрут от холодов...

Коли скінчаться всі мої пісні,
І піду мовчки у пустельний край зимовий,
Тобі залишу радісний свій спів,
Моя останняя і грішная любове.

Підхопить рано жайвір на зорі,
Коли у снах блукають кучеряві клени,
Дзвінке, бадьоре, чисте попурі
Про ніжний оксамит очей твоїх зелених.

Промінчик сонця кине навмання
Краплинку золоту у квіти калинові,
І мов би я, зігріє звіддаля,
Твоє життя, моя таємная любове.

Дарма, що ми не жили бік у бік,
Ми разом подумки аж поки мармурове
Торкнеться небо і твоїх повік
Серпанком небуття, моя палка любове.

====================================

Когда все песни вдруг замрут от холодов
ИЗ ЦИКЛА "ДРУГИМИ СЛОВАМИ"

Когда все песни вдруг замрут от холодов,
И молча я пойду в пустынный край олений –
Моя последняя и грешная любовь,
Тебе оставлю своё радостное пенье.

Его подхватит жаворОнок в миг зари,
Когда во сне шумят листой кудрявой клёны,
И бодро, звонко, чисто брызнет попурри
О нежном бархате очей твоих зелёных.

И солнца луч, не разбирая, бросит вниз
Крупинку золота в калины цвет случайный
И, словно я сама – твою согреет жизнь
Издалека моя любовь, что стала тайной.

Хоть и не рядом шли по жизни ты и я –
Мы в мыслях вместе, пока мраморное небо
Коснётся век твоих вуалью небытья,
Любовь моя, огонь, пылающий сквозь небыль…