Здіймалась в небі вранішня зоря,
Рожева, ніби яблунька квітуча...
Давно зима гайнула за моря,
Залишивши весь світ весні співучій.
Весни сопілка грає — виграє -
Довкола все міняється поволі.
І ось в віконце дивиться моє
В сережки причепурена тополя.
Тріпоче вітер кісоньки беріз,
Кружляє навкруги могутніх кленів...
Похмурий та закляклий темний ліс
Під сонячним промінням став зеленим.
Метелики снують туди-сюди
Над маками червоними у полі...
Криштальний дзвін джерельної води
Навколо все заповнює поволі.
Чарує серце знов пташиний спів,
Як пісня у дитинстві колискова...
А щирий сміх та гомін дітлахів
Несе у мою душу ніжність знову!
Хай сяють оченята навесні,
Неначе ясні зіроньки на небі!
Так хочеться, щоб в їхньому житті
Надалі все було лише, як треба!
Щоб в спогадах про нинішні роки
Серденька б не стискалися від болю!
Стрімка щоб течія життя-ріки
Гойдала б їх, мов квіти на долонях!!!
@tinochka И ...снова поётся. Замечательно. Я тебя обожаю.
Спасибочки, @tusechka! Я тебя ТОЖЕ!!!!))))
@tinochka Як добре, що є ще у нас в Україні поети, які уміють передати в своїх віршах красу нашої мелодійної неповторноі мови! Спасибі! Успіхів в конкурсі і в житті!
Щиро дякую, моя мила @zaria! Щастя, радості та натхнення!!! Гарного настрою!!!)))
Пост принят, как конкурсный. Это уже третий)) Успехов, ждем ваши посты уже в следущем Туре Конкурса. @tinochka))
Спасибо, @anri!))) Я помню! Всего самого доброго, светлого и прекрасного!!!)))