П'ятірка дурощів української політики за тиждень (відео, фото)

Що не тиждень, то з’являється маса конфузних чи просто смішних ситуацій, де в головних ролях виблискують у всій красі вітчизняні слуги народу, герої-захисники держави, невтомні борці за благо трудящих і просто рішучі, а місцями навіть радикальні «правдоруби». Інформаційний Акцент представляє увазі наших читачів добірку найкумедніших витівок українських політиків за цей тиждень, що не завжди межують зі здоровим глуздом.

5 місце: улюблене заняття наших нардепів – кнопкодавство. Здається, що вже давно в сучасному українському словнику має з’явитися слово «кнопкодав» на означення особи у раді, що допомагає своїм відсутнім колегам та хоче якнайшвидше перейти до розгляду іншого законопроекту. Четверо «слуг народу» – двоє з «Народного фронту» та двоє з партії «Відродження» – кнопкодавили на пленарному засіданні Верховної Ради 23 лютого. Окрім свого місця, Анатолій Дирів натискає кнопку на порожньому місці ліворуч. Депутат Олександр Біловол також тикав у кнопку за сусіда.

А Михайло Хміль вирішив бути непомітним, прикриваючись піджаком, як мантією- невидимкою, голосував за колегу. Євген Гєллєр кнопкодавив під час голосування про внесення кандидатури Найджела Брауна.

4 місце: його по праву завойовує керівник найвищого законодавчого органи країни, який не знає ні областей України, ні ухвалених законів у рамках декомунізації. Зустрічаємо – спікер парламенту пан Парубій! Так йому навіть була необхідна допомога заступника, яка підтвердила існування області, про яку Парубій не знав.

«Спасибі вам, шановні колеги. Хочу тільки акцентувати, що у нас уже немає Кіровоградської області – є Кропивницька область», – зробив зауваження спікер, після чого в залі почали сміятися.

Як виявилося, в рамках декомунізації Рада спромоглася перейменувати тільки Кіровоград, а не область.

3 місце: тут сміливо причаївся чи то кандидат на роль аудитора, чи то шпигун. У четвер Верховна Рада мала визначитися зі своєю кандидатурою на роль аудитора Національного антикорупційного бюро України. Здавалося, нічого складного, але…

Спочатку головним і єдиним кандидатом був Роберт Сторч. А за кілька хвилин на арені з’явився голова фракції БПП Ігор Гринів і, як фокусник з рукава, від імені коаліції дістає ще одного кандидата на посаду аудитора НАБУ – Найджела Брауна. Ошалілі від такого сюрпризу народні обранці почали цікавитися у нього: «Ти звідки взявся, чувак?». Так, лідер «радикалів» Олег Ляшко під сміх залу запитував: «Хто вас номінував як кандидата від парламенту? Хто конкретно від фракції БПП? Хто вас сюди позвав?». Утім, Браун, як справжній шпигун, робив вигляд, що не знає відповідей на ці прості запитання: «Я просто приїхав в аеропорт, відтак у готель – і мене запросили сюди!». Не розколовся, одним словом.

2 місце: іще один персонаж усе чекає-чекає, та ніяк не дочекається – герой інтернет-мемів, який навіть побував на трибуні парламенту, – Ждун, або так званий Почекун. Позафракційний депутат та, напевно, великий комік Борислав Береза приніс м’яку іграшку (Ждуна) на засідання парламенту. З таким успіхом найповажніший законодавчий орган може незабаром змінити амплуа і з цирку перетворитися на ляльковий театр.

«Почекун, як і більшість українців, чекає відвідування і роботи нардепів. І дуже чекає якісних змін від Кабміну. Терпіння у нього чимало. Часу теж. Чого не можна сказати про Україну», – написав Береза на своїй сторінці в Facebook. Ми, як і Ждун, звісно ж, почекаємо, проте чи дочекаємося?

1 місце: на вершину нашого п’єдесталу потрапляє Девід Копперфілд українського розливу зі своїм неповторним фокусом «зникнення». Нардеп від «Блоку Петра Порошенка» Олексій Гончаренко, який нібито став жертвою викрадення, а вже за день повернувся назад, звідки і забрала його чи то нечиста, чи навпаки – дуже чиста сила, тобто до Верховної Ради. Після «зникнення» депутата за лаштунками Ради почалася комедія під назвою: «Викрали – то погано, але що повернули – то справжня трагедія!».

Можливо, реакція була б іншою, якби «жертвою» не став Олексій Гончаренко, що зажив сумнівної слави «всекоментувальника». І як би сильно його колеги не намагалися зробити зі «всезнайки» героя (посмертно), він повернувся цілісінький та неушкоджений. А ще й Генпрокурора дурнем виставив, адже той встиг заявити, що Гончаренка, бачте, піддавали тортурам. А згодом з’ясовується, що все це була вистава. «Ну і хто він після цього?!» – риторично запитаємо ми у Юрія Віталійовича.

Далі буде.

Джерело:
https://akcent.org.ua