Вулиці міста засипані снігом,
По снігу люди бігали,
Ходили собі цілий день хто куди,
Без задньої думки лишали сліди.
Кожен слід – інша людина,
Інша секунда, інша година.
Цікаво, якщо по слідам цих піти,
Куди вони можуть мене привести?
Приспів:
Сумно, коли нема...
Холодно, коли зима...
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути часом
Сумно, коли нема...
Холодно, коли зима...
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути сумно...
Люди ходять по своїм маршрутах,
Зустрічаються то там, то тут.
Рідше, частіше, як на світлофорах,
Часом кивають, а часом говорять,
Часом дороги їх паралельні.
Вечір, ніч, ранок і день,
Люди до себе, як сніг прилипають,
Сліди розійшлися – і люди скучають...
Люди є різні, їх так багато,
А по слідах ти не можеш впізнати.
За ким ти підеш і, як воно буде?
Далеко зайдеш, чи скоро забудеш?
Сліди є маленькі і є глибокі,
На декілька днів і на тисячі років.
Хочеться так наступати на землю,
Ніколи не мріючи, щоби їх стерли...
Слова я взяв з пісні відомої української музичної групи "Скрябін", соліст якої Андрій Кузьменко загинув в автомобільній аварії два роки тому. Фото зробив сьогодні вранці мобільним телефоном.
