Тримаю Літа коси... вірші ( с русским переводом) Доброго ранку, любі Друзі, та чудового настрою!

Зоря малює ніжну тишу,
Від сонця — променів каскад...
Хмаринки ж небо ще колишуть,
Знекровлене у зорепад...

Зникають всі принади ночі,
Немов під сонечком — роса...
І полохливий сон дівочий
Казковим маревом згаса...

Іще збирає квіти Літо,
Та стелить килимом до ніг...
Ще диким мальвам пломеніти
На перехресті двох доріг...

Але серденько відчуває
Вже невблаганний часу плин!
Бо там, в лазурі виднокраю
Засяяв осені бурштин!

Завчасно нас чатує осінь,
Парчу готує золоту!
Та я тримаю Літа коси,
Схопивши майже на льоту!!!

Вольный перевод:

Заря рисует нежную тишину,
От солнца - лучей каскад...
Облачка небо ещё колышут,
Обескровленное в звездопад...

Исчезают все прелести ночи,
Словно под солнышком - роса...
И пугливый сон девичий
Сказочным миражом угасает...

Ещё собирает цветы Лето,
И стелет ковром к ногам...
Ещё диким мальвам пылать
На перекрёстке двух дорог...

Но сердечко чувствует
Уже неумолимое времени течение,
Потому что там, в лазури горизонта
Засиял осени янтарь!

Раньше времени нас сторожит осень,
Парчу готовит золотую...
Но я держу Лета коси,
Поймав почти на лету!!!

С теплом, @tinochka - Валентина Бородай.

Картинка из фонда интернета