Ліна Костенко – перлина нашої поезії. "Вечірнє сонце"

Якщо писати про цю талановиту поетесу - не вистачить слів. Якщо розповідати про неї - не вистачить годин.  Якщо зачитуватись її віршами -  плин часу зупиняється, та занурюєшся в таку глибочінь її світу, що все навколо затихає, слухаючи биття серця.

Мені  не дуже  подобається рок, який деколи звучить в автомобілі. А  вчора я почула серед музики дуже знайомі  та рідні мені слова. З динаміків звучали хлопці з Білорусі - гурт BRUTTO(дізналась від чоловіка). Вони неперевершено виконали цей чудовий твір нашої Ліни.

Слухаючи ці рядки, ми дякуємо сонцю за ще один день життя. За життя у всіх його проявах, у всьому живому, що нас оточує. А найголовніше - вчишся цінувати кожну мить, дякуєш близьким, сонцю, життю за цю прожиту мить свого щастя.

"Вечірнє  сонце,  дякую  за  день..." 

 Вечірнє  сонце,  дякую  за  день!
Вечірнє  сонце,  дякую  за  втому.
За  тих  лісів  просвітлений  Едем
і  за  волошку  в  житі  золотому.
За  твій  світанок,  і  за  твій  зеніт,
і  за  мої  обпечені  зеніти.
За  те,  що  завтра  хоче  зеленіть,
за  те,  що  вчора  встигло  одзвеніти.
За  небо  в  небі,  за  дитячий  сміх.
За  те,  що  можу,  і  за  те,  що  мушу.
Вечірнє  сонце,  дякую  за  всіх,
котрі  нічим  не  осквернили  душу.
За  те,  що  завтра  жде  своїх  натхнень.
Що  десь  у  світі  кров  ще  не  пролито.
Вечірнє  сонце,  дякую  за  день,
за  цю  потребу  слова,  як  молитви.