Один

Буває часто сиджу в кімнаті один такий,
про щось думаю, і чомусь сумний.
Дивлюсь у вікно на вулицю, на провулок,
думаю, доки думки не зайшли в завулок.
Не розумію чому самотній у світі цьому,
хоча друзі є, але не можу сповідатись нікому.
Мене тоді гнітить так сильно жаль
за те, що в світі стільки зла, це провал.

Відчуття, що нікому не потрібний,
поміж інших людей зовсім непомітний.
Ніхто мене не бачить, не знає,
а як побачить, чомусь кудись тікає.
Людство не хоче приймати тих людей,
що хочуть все змінити, мають багато ідей.
Ні! Так вже немає сил жити,
Треба, нарешті, все корінно змінити.